Східноєвропейському бюро Report оприлюднило інтерв’ю керівника волонтерського руху “Волонтер” Романа Совича.
- У період повномасштабної війни, яку Росія веде проти України вже майже 4 місяці, волонтерський рух набув особливого поширення. Розкажіть, будь ласка, про діяльність вашої волонтерської організації.
- Я та моя команда займаємося активною діяльністю з першого дня війни – 24 лютого. Ми діяли на території, де здійснювалися атаки з білоруської сторони. Очікувалося, що Росія висадить десант у районі Київського водосховища. Вніч з 24 на 25 лютого я займався забезпеченням постів. Мета полягала в тому, щоб наша Національна гвардія могла відслідковувати переміщення російських десантних вертольотів. На щастя, завдяки нашим спільним зусиллям їх вдалося припинити.
- Чи можете ви поділитись спогадами про події, що відбулися під час вашої волонтерської діяльності? Тобто, наприклад, якби вас там не було, могли б постраждати українці, які там проживають люди.
- Так звичайно. Дуже добре запам’ятався один випадок. Коли наші люди були в окупації, мій телефон був червоний від дзвінків вдень і вночі. Бувало, що люди покидали місто, думаючи, що йдуть у безпечніше місце, але приходили на території, окуповані ворогом. Евакуація таких людей створювала проблеми. Тому що російські військові могли стріляти в будь-кого, хто мав бороду. Наприклад, мій друг із Бучі, він брав участь у боях у 2014 році. Він дивом вижив. Коли його вели на розстріл, мати підійшла до російського офіцера, і знайшовши правильні слова, врятувала сина від загибелі.